ВАРІ

 

 

 

 

 

Теперішня назва села Варі походить від угорського слова “vár” (замок- сила) за допомогою суфікса  і. Вперше під цією назвою згадується  це село приблизно у 1320 році. У куточку, де  вливається річка Боржава в Тису, над полями, розрізаними колись течіями вод і мертвими руслами, піднімається дамба незвичайного окреслення. Це залишки на сьогодні з замку Боршава, про який згадує у свій час угорський литописець Анонім, який був в ранні часи державотворення  релігійним та адміністративним  центром, і в честь його названий Боршовським комітатом.

 

 

Навколо замку на обох берегах річки Боржава розселились прилежні чомочадці і дали селу назву Варі. Хоча під час нашестя орд Батия в 1241 р.

 

 

монголо- татари завоювали  та зруйнували моло захищений замок, але на запрошення нашого другого короля державотворця, Бейло ІУ прибули  ремісники та будівельники саської національності. Завдяки ії роботі  перебудоване та розквітаюче поселення скоро виросло до статусу селища міського типу. Королева Єлізавета у 1354 році нагородила громадян особливими  королівськими привілеями, та мабуть іх (lokál)патріотизм зародився саме тут, під цими руїнами. Письмові джерела підтверджують, що колишня замкова каплиця  та кам’яна башта, споруджена на схід ще стояли до 1657 року, коли після невдалого військового походу на поляків Ракоці Дьердя ІІ, поляки відомстили, зруйнувавши і цей замок.

 

 

Ще нам повністю невідомо, але не виключено, що багатовипробуване   наше населення з цього часу почало  використовувати  під громадський  цвинтар  зруйнований  замковий курган, та з цього каміння уперто почало  утворювати сімейні та суспільні гнізда існування: будинок, церкву та школу.

Відвідувачу зі сторони Берегова, через Боржаву вже із далека замітніа масивна кам’яна башта з чотирьма  башенками реформаторської церкви,  з опорами та кам’яними вікняними щілинами, що є ознакою середньовічного стилю  будівництва. Макушки вишок башти покриті бляхою, що є свідченням  стилю барокко, все це вказує на велике перебудівництво  в 1795 році, про це свідчить також   ремісницька, багато різбяня трибуна та верхній ярус внутрішнього інтерєру церкви.

Християнські віруючі відносно рано, в 1595 році пішли по слідам положення віри  гелвейтського походження, та щире заохочення пожертвування на церкву розширилося і на школу. Проповідники, та через кожні три роки чередуючи один одного директори шкіл (és „tógás” deákok)  укріплюючи віру, культуру та духовну башту мали стимулюючу дію на розвиток  суспільного  міркування, та розвиток господарської діяльності.  Населення селища міського типу час від часу мало можливість закріпити свої привілегії, цим не тільки утримували, але і постійно розширювали і наголошували  на свою центральну  роль в навколишньому регіоні. На річку Боржава, яка протікає через поселення  побудовані млини,  деревина з навколишніх лісів, державні  привілігії торгів приваблювали землеробів, ремісників, купців, а назбирані  податки та мито гарно збагачували користь  міських та мукачівських панів.

Колективна пам’ять вшановує  імена наших величів, які були прив’язані  до нашого краю. Есе Томаша, який  21 травня 1703 року розгорнув прапор Величного Князя з місцевим ребеллішським населенням,  ІІ Раковці Ференца, та прийнятого почесним громадянином Кошута Лайоша,  та на вічні віки  спочиваючих  в наших серцях безіменних визволителів, блогословлених кров’ю, як і жертв обох світових воєн, так і тих 191 невинних угорців, яких знищило сталінське репресся.

Під час повені 1998 року в частині села  Полой вода висотою 2-2,5 метрів  знесла 310 будинків. Тоді було відбудовано 286 будинків. Навесні 2001 року дамбу знову прорвали води річки Тиса, висота води була ще вищою від попередньої катастрофи на 90 сантиметрів, в Полой знесло ще 34 будинки.

В селі Мезевварі зеленим туризмом населення займається з 1995 року. В даний час 20 сімей  готові до прийому відвідувачів в повністю конфортабельних будинках напівпансіонного типу, просторних, двохліжкових кімнатах.

Наші домогосподині готують смачні страви  місцевої пікантної  угорської кухні з різноманітним меню та смаками. Але наряду з угорськими, готують і українські та російські національні блюда (український борщ, пільмені, івасі під шубою).

 

 

 Гості можуть познайомитися  історичними та  природними багатствами нашого села.

 

 

Наші пропозиції:

 

 

Ø     екскурсія до  первісної земляної башти

 

 

Ø     похід в ліс або на берег річки

 

 

Ø     знайомство з сільськогосподарським виробництвом

 

 

Ø     відвідування пляжу на березі річок Боржава та Тиса

 

 

Ø     для хоробрих  кемпінг на природі

 

 

Ø     культмасові програми

 

 

Ø     недільний реформаторських молебень

 

 

Програми за межами села: навколишні села Четфалва, Бене                ( пещери), Надьмужай, Галабор, Бадалов та відвідування визначних місць міста Берегово.

 

 

Екскурсії пішки, велосипедом, кінним возом, або в інші місця Закарпаття автобусом.

 

 

ВАРИ

Сегодняшнее название села Вари  образовано от венгерского слова vár” (замок- сила) при помощи суфикса и. Впервые это название села упоминается приблизительно в 1320 году. В уголке, где вливается река Боржава в Тису, над полями, разрезаными прежде  течениями вод и мертвыми руслами, возвышается дамба необыкновенного очертания. Это на сегодня останки бывшего замка Боршава, о котором упоминает в свое время  венгерский литописец  Аноним, который был в ранние часы  государствообразования  религиозным и административным центром, и в честь его назван Боршовским Комитатом.

 

 

 

 

 

Вокруг  замка  по обеим берегам реки Боржава поселились усердные домочадцы и дали селу название Вари. Хотя во время нашестия орд Батия в 1241 году морголо-татары завоевали и  уничтожили мало защищенный замок, но на приглашение  нашего  второго короля  творца государственности, Бейло ІУ прибыли ремесленники и стороители саской национальности. Благодаря их работе перестроено и расцетающее поселение скоро выросло к статусу селения городского типа. Королева Елизавета в 1354 году наградила граждан особенными королевскими привилегиями и наверное их (lokál)патриотизм родился именно здесь, под этими руинами. Письменные источники подтверждают, что бывшая замковая каплици и каменная башня, сооруженная на восток еще стояли до 1667 года, когда после неудачного военного похода на поляков Ракоцы Дьердя ІІ, поляки отомстили, разгромивши и этот замок.

 

 

 

 

 

          Еще нам полностью не известно, но не исключено, что многоиспытанное наше население с этого времени начало использовать под общественное кладбище уничтоженный замковый курган, и с этого камня упетро начало образовывать семейные и общественные гнезда существования: дом, церковь и школу.

          Посетителю со стороны Берегово, через Боржаву уже из далека заметная массивная каменная башня с четырьма башенками реформаторской церкви, с опорами и каменными оконными проемами, что есть признаком средневекового стиля  строительства. Макушки вышек башни покрыты жестью, что есть свитдетельством стиля барокко, все это указывает на большую перестройку в 1795 году, об этом также свидетельствует ремесленническая, много резбяная трибуна и верхний ярус внутришнего интерьера церкви.

           Крестьянские верующие относительно рано, в 1595 году пошли по следам положения веры гелвейтского происхождения, и чистосердечные привлечения пожертвований на церковь расширились и на школу. Проповедники и через каждые три года чередующие друг друга директора школ (és „tógás” deákok)  укрепляючи веру, культуру и духовную башню имели стимулирующее действие на развитие обшественного мнения и развития хозяйственной деятельности. Население селения городского типа время от времени имело возможность закрепить свои привилегии, этим не только удерживали но и постоянно расширяли и ставили ударение на свою исключительную  роль в окружающем регионе. На реку Боржава, которая течет через поселение построены мельницы, древесина из окружающих лесов, государственние привелегии торгов приманивали земледельцев, ремесленников, купцов, а собранные  налоги и пошлины  прекрасно б&#

Oldalmenü
Szavazás
Szeretnél-e elutazni Kárpátaljára?
Igen, nagyon szeretnék!
Szeretnék!
Jó lenne egyszer....
Nem is tudom?
Nem vagyok kíváncsi rá!
Diavetítő